В статье на основе сопоставления текстов требников Никона (1658 г.) и Петра Могилы (1646 г.) рассматриваются грамматические особенности московской редакции богослужебного текста. Исследование подтвердило существующее в науке положение о том, что никоновские справщики вносили изменения в язык Требника в соответствии с рекомендациями, изложенными в московском издании Грамматики М. Смотрицкого. Это проявляется, например, в употреблении некоторых окончаний в именном и адъективном склонении, показателя императива глаголов первого спряжения в 1 и 2 лице мн. ч. Обязательный характер правки приводит к появлению ряда гиперкорректных явлений. Одним из основных направлений никоновской справы было устранение грамматической вариативности и омонимии, для чего справщики закрепляли одну форму для выражения грамматического значения в тех случаях, когда в грамматике допускались варианты, например, употребление окончания -ѣхъ в местном падеже мужского и среднего рода мн. ч., устранение энклитических форм личных местоимений в дательном падеже в присубстантивной позиции и замена их притяжательными местоимениями, использование возвратных глаголов для выражения пассива на месте сочетаний страдательных причастий с глаголом быти.
XVII a. vid. Maskvos brevijoriaus leidimo gramatinės ypatybės (remiantis 1658 m. Nikono „Trebniko“ ir 1646 m. Petro Mohylos „Trebniko“ gretinamąja analize)
Straipsnyje nagrinėjami Maskvos patriarcho Nikono (1658 m.) sudaryto brevijoriaus („Trebniko“) gramatiniai ypatumai. Tyrimas patvirtino mokslinį teiginį, kad nagrinėjamo „Trebniko“ sudarytojai suredagavo jo tekstą pagal Meletijaus Smotrickio gramatikos rekomendacijas. Tai rodo, pavyzdžiui, tam tikrų daiktavardžių ir būdvardžių galūnių vartojimas, taip pat liepiamosios nuosakos pirmojo ir antrojo asmens daugiskaitos formos. Privalomо redagavimo reikalavimas nulėmė nemažai hiperkorekcijos atvejų Maskvos „Trebniko“ tekste. Viena iš pagrindinių Nikono leidimo užduočių buvo panaikinti gramatinį variantiškumą ir homonimiją. Brevijoriaus redaktoriai stengėsi tam tikrai gramatinei reikšmei priskirti tik vieną formą net tais atvejais, kai Smotrickio gramatika leido variacijas, pavyzdžiui, vyriškosios ir bevardės giminės daugiskaitos vietininko formai Maskvos „Trebniko“ sudarytojai vartojo tik galūnę -ѣхъ; adnominalinėje pozicijoje panaikino enklitines asmeninių įvardžių naudininko formas, pakeitė jаs savybinių įvardžių formomis; pasyvinėse konstrukcijose vietoj neveikiamųjų dalyvių junginių su veiksmažodžiu быти ‘būti’ vartojo sangrąžinių veiksmažodžių formas.
Reikšminiai žodžiai: XVII a., brevijorius („Trebnik“), liturginių knygų revizija, bažnytinė slavų kalba, morfologija, gramatika